ТЕМА. РЕЙ БРЕДБЕРІ. «УСМІШКА». ЗНЕВІРА АВТОРА У
МАЙБУТНЬОМУ ТЕХНОКРАТИЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ.
МЕТА: ознайомити учнів із фактами біографії американського письменника – фантаста;
засвоїти поняття про новелу як літературний жанр; розвивати навички аналізу
прозового твору, виразного читання; сприяти морально – етичному вихованню
учнів.
ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу.
ОБЛАДНАННЯ. Портрет Р.Д.Бредбері, виставка книг
письменника, тексти новели «Усмішка», словник літературознавчих термінів.
Я ПОВИНЕН ПРИМУСИТИ ВАС
ПОВІРИТИ У ЛЮБОВ, У ЖИТТЯ…
Р.Д. БРЕДБЕРІ
ХІД
УРОКУ
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І
ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ
УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1.
Слово вчителя.
У сучасній світовій літературі Рея Дугласа
Бредбері називають письменником –
фантастом №1. А ще його можна
назвати великим оптимістом, бо він
вірить, що людина здатна змінити світ на краще, зробити його гарним і
справедливим.
Ви мали випереджальне завдання : прочитати вступну
статтю про Рея Бредбері. Які факти з життя і творчості вразили вас найбільше?
Сьогодні ви маєте можливість поспілкуватися з
американським письменником – фантастом.
2.
Рольова гра «Інтерв’ю з письменником»
Учень
1. Містере Бредбері, яким був ваш шлях на
літературний Олімп?
Рей Бредбері. У 1925 році тітка подарувала мені на Різдво
фантастичний комікс «Жив – був одного разу». І відтоді книги мене захопили.
Потім вона прочитала мені книжки Л.Френка Баума про чудову країну Оз, а мати
познайомила мене з творами Едгара По. Далі дійшла черга Едгара Райза Барроуза з
його захоплюючими романами про пригоди
Тарзана у джунглях і про подвиги Джона Картера на Марсі. А світ наукової
фантастики відкрився мені у 1928 році, коли я прочитав оповідання «Світ
гігантських мурашок», опублікований у першому випуску журналу Гуго
Гернсбека «Дивовижні історії». З тієї
пори моя уява потрапила у полон до країни фантазій.
Учень
2. У якому віці ви почали
писати?
Рей Бредбері. Коли я почав писати, мені було стільки ж, як і вам. У 12 років я написав свою власну версію
продовження «Марсіанського воїна», не
маючи змоги його придбати через скрутне матеріальне становище. А в 16 років опублікував оповідання «Дилема Холлербохема», де порушується
проблема людського існування. Перша
збірка оповідань вийшла у світ у 1947
році.
Учень
3. Кого Ви вважаєте своїми
вчителями у літературі?
Рей Бредбері. У мене їх дуже багато! Перший - Герберт Велс. Він
вплинув на багатьох. Коли я був підлітком, його твори друкували в усіх науково
– фантастичних журналах. Навчаючись в університеті, зустрічав багатьох великих
письменників тридцятих – сорокових років, і вони стали моїми вчителями. Це
Едмонд Гамільтон, Лі Брекет, Роберт Ханлайн. І, звісно, Айзек Азімов, Артур
Клайк та Карл Сагал. Ми товаришуємо вже багато років. А взагалі, я вважаю, що
всі, хто писав у цьому жанрі, були моїми вчителями.
Учень
4. Містере Бредбері, чому
саме наукова фантастика стала вашим улюбленим жанром?
Рей Бредбері. Наукова фантастика – засіб співвіднести себе з
життєвою реальністю, з космосом, об’єднати все це разом, зібрати воєдино. Я
вважаю, що наукова фантастика бере свій початок з тих малюнків, що залишили на
стінах печер давні люди, які намагалися вирішити якісь проблеми. Ми – діти тих
печерних людей. Як і вони, ми мріємо і втілюємо в життя мрії, і від того самі
змінюємося.
Учень
5. Містере Бредбері, що
побажали б Ви сучасним читачам?
Рей Бредбері. Мрійте! Саме мрії спонукають людей до змін, змушують
робити оточуючий світ кращим і справедливішим.
Учень
6. Шановний містере Бредбері! Ми щиро вдячні вам
за цікаву і змістовну розмову. Бажаємо Вам
фантастично творчих злетів і здійснення мрій !
3.
Слово учителя.
Літературна спадщина Рея Бредбері велика. Він написав
понад 800 творів, серед яких романи, повісті, оповідання, п’єси, кіно-, радіо-,
телесценарії, нариси, передмови, вірші. Майже всі вони про драматичність існування людини. Людина
завдяки своїй гордині прагне стати господарем Всесвіту, вона змагається з
оточуючим світом: вбиває тварин, винищує рослини, створює «техніку» винищення
усього живого. Але коли людині вдається
усмирити свою гординю, вона раптом бачить в оточуючому світі не ворога,
а партнера, і любить його, і робить усе можливе для його розквіту. Постійний
вибір між Добром і Злом – приречення людини, яка у Рея Бредбері зазнає
несподіваних іспитів. Новела «Усмішка»
якраз і показує, що може статися, якщо людина стає на сторону Зла.
4.
Виразне читання тексту твору.
5. Бесіда
за змістом.
-
Де і коли
відбувається дія твору?
-
Яким
зображено майбутнє у новелі? Чи подобається воно вам? Чому?
-
Знайдіть
у тексті приклади, які допомагають нам уявити картину майбутнього.
-
Якими
автор змалював людей майбутнього?
-
Якими
були свята у городян?
-
Як
реагували люди на подібні дійства?
-
Що можна
сказати про цих людей? Чи щасливі вони?
6.
Творче завдання.
-
Уявіть,
що вам випала нагода потрапити ось у таке майбутнє. Опишіть, будь ласка, що ви
побачили? Чи можете ви щось порадити людям майбутнього?
7. Словникова
робота.
Твір Рея Бредбері називають новелою. Що ж це за жанр і
які ознаки він має?
Новела (італ. Novella
– новина) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву
подію з несподіваним фіналом. Новелі
властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. До композиційних особливостей
новели відносять: напружений сюжет, наявність чіткої та згорненої композиції,
перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму персонажів, несподівана
розв’язка.
8.
Дослідницьке завдання.
-
Згадайте,
що називається оповіданням?
(Оповідання – це невеликий прозовий твір, сюжет якого
заснований на певному епізоді (зрідка кількох) із життя одного персонажа (
іноді кількох). Невеликі розміри оповідання вимагають нерозгалуженого,
однолінійного, чіткого за будовою сюжету. Описи стислі, лаконічні. Важливу роль
відіграє художня деталь.)
-
Доведіть,
що твір «Усмішка» є новелою. Знайдіть риси, що відрізняють
новелу від оповідання (на основі визначень).
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Бесіда
-
Які
питання хвилюють Рея Бредбері?
-
Чому його
твори мають таку велику популярність?
-
Яке
ставлення Бредбері до цивілізації, котру він зобразив у новелі «Усмішка»?
V. ПІДСУМОК
Інтерактивна
вправа «Мікрофон»
Закінчіть речення:
-
Мене
вразило у творі…
-
Я хотів
би ( хотіла б), щоб…
-
Урок
допоміг мені…
VІ. ОЦІНЮВАННЯ
VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Переказувати зміст новели «Усмішка»; дібрати
цитати для характеристики образу Тома, групі учнів підготувати презентацію
картини Леонардо да Вінчі «Джоконда».
ТЕМА. ТРАГІЧНИЙ
ОПТИМІЗМ ПИСЬМЕННИКА РЕЯ БРЕДБЕРІ. СИМВОЛІЧНИЙ ФІНАЛ НОВЕЛИ «УСМІШКА».
МЕТА: поглиблювати навички аналізу прозового твору; донести
до учнів морально – філософський зміст новели «Усмішка»; розвивати логічне
мислення, уміння висловлювати свої думки, обґрунтовувати їх, почуття
прекрасного; сприяти морально – етичному вихованню учнів.
ТИП УРОКУ: формування вмінь і навичок
ОБЛАДНАННЯ: тексти новели «Усмішка», запис «Місячної
сонати» Людвіга ван Бетховена, репродукція картини Леонардо да Вінчі «Джоконда», фото Зимового палацу, Версаля,
Софіївського парку, Петергофа, фото з зображенням Чорнобильської зони.
МИ – СОНЦЕ ЩАСТЯ Й ГОРЯ ОКЕАН,
ЗЛІ Й ДОБРІ
МИ, ДОВЕРШЕНІ Й НІКЧЕМНІ.
ОМАР ХАЙЯМ
ХІД
УРОКУ
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І
ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1.
Бесіда
-
Дайте
визначення новели.
-
Назвіть
жанрові особливості новели.
2.
Інтерактивна вправа «Порушена послідовність»
Вчитель. Працюватимемо за допомогою підготовлених
карток з текстом. Прошу бути уважними, бо між ними можуть бути такі, які
містять неправдиву інформацію. Ви повинні розмістити картки у правильному
порядку, відновлюючи сюжет оповідання.
Матеріал для роботи .
-
Розмова
Тома і Грігзбі про вік картини.
-
Натовп поніс
Тома до картини.
-
Розмова
Тома і Грігзбі про свята.
-
П’ята
ранку. Черга на майдані.
-
Герої
вступили на головний майдан.
-
Том
простягнув руку і вхопив клапоть полотна.
-
Том рятує
картину.
-
Том
дивиться на Усмішку.
ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО
МАТЕРІАЛУ
1.
Робота з текстом
-
Згадайте,
навіщо люди зібралися так рано на площі?
-
Чи знали
люди що – небудь про картину, в яку вони так бажають плюнути?
-
Чому люди
так прагнуть плюнути у картину?
-
Як про це
говорять герої новели?
-
Чому люди
так ненавидять минуле?
-
Чому
практично всі впевнені, що цивілізація не повернеться?
-
Пригадайте
розмову на площі. Хтось із натовпу виражає надію на повернення цивілізації.
Скажіть, якою повинна бути та людина, що «підлатає цивілізацію»?
-
Чи вірять
присутні в існування такої людини?
2.
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»
- У тексті є така фраза : «А навіщо ми тут зібралися? –
спитав, поміркувавши, Том. – Чому ми повинні плювати ?» Як ви думаєте, чому ці
слова вкладено в уста дитини?
3. Робота з
текстом.
- Яким було перше враження Тома від картини?
- Чому Том не міг плюнути на картину?
4. Презентація
учнями картини Леонардо да Вінчі «Джоконда»
Перший учень. Італійський живописець
епохи Відродження Леонардо да Вінчі залишив нащадкам невелику кількість творів.
Серед робіт зрілого періоду творчості перше місце посідає знаменита «Джоконда»,
таємнича усмішка якої вже протягом багатьох століть хвилює серця людей. І ось
що цікаво: кожного, хто хоча б один раз побачив портрет Мони Лізи (Джоконди), охоплює почуття
схвильованого трепету; усмішка западає у душу, від неї важко відвести погляд.
Це, можливо, від того, що у всьому вигляді жінки дивовижно - зворушливо
передані протиріччя та складність людської натури. Для Леонардо да Вінчі
усмішка є не що інше, як «рух», відповідний певному «душевному стану» людини.
Другий
учень. Портрет Мони Лізи
вражає особливою привабливістю: велике відкрите чоло, вузькуваті, трохи
насмішкуваті карі очі, прямий ніс, маленький рот, легкий рум’янець на щоках,
чиста тонка шкіра та ніжний овал обличчя.
Обличчя обрамлене
розчесаним на прямий проділ темним волоссям, котре вільно спадає на
плечі, дуже красиві руки з тонкими
довгими пальцями спокійно лежать на підлокітнику крісла. Щоб посилити
враження від обличчя, художник убрав жінку в просту, без особливих прикрас,
темну сукню. Враження простоти та природності посилюється майстерним
зображенням складок сукні та легкого шарфа.
Третій
учень. Мона Ліза сидить на
веранді у кріслі. Гордовита та пряма її статура. Пейзаж картини створює
враження незвичайної глибини простору, завдяки поступовій зміні кольорів від
коричневого на передньому плані через
напівтони до блакитної далі. Уся гама образотворчих засобів картини
підпорядкована єдиному завданню – подати образ живої людини, нев’янучої
чарівності, яка втілює красу світу. Картина відкриває широкий простір для
мислення та відчуттів. Леонардо да Вінчі, як і Бредбері, показує людину, котра дивиться на світ
відкритими до всього прекрасного очима.
3.
Робота з текстом.
-
Що люди
зробили з картиною?
-
Зачитайте,
як про це сказано у тексті.
-
Якою ви
уявляєте картину розправи над витвором мистецтва?
-
Що робив
Том?
4. Слово
вчителя.
Картину знищено. Натовп розійшовся. Стало зовсім тихо.
Світ заснув.
( Під музику Людвіга Ван Бетховена вчитель зачитує
кінець новели). Ця чудова усмішка залишила маленького Тома людиною в озвірілому
натовпі, розбудила в ньому почуття прекрасного.
5. Інтерактивна
вправа «Мозковий штурм».
-
Як ви
гадаєте, чи потрібна людям краса? Чи може час зруйнувати красу?
6.
Слово вчителя.
У творах Рея Бредбері реальний світ стає фантастичним
не за помахом чарівної палички, а за законами науки. Але не все у світі діє за цими законами.
Почуття людей - радість, горе, любов,
ненависть, дружба, сльози, сміх, бажання насолоджуватися прекрасним чи
знищувати його – не можна пояснити діями обчислювальних машин, це вже інші
цінності, де діють почуття.
Роздивіться світлини на ваших партах із зображенням
шедеврів архітектурного мистецтва: Зимового палацу, Петергофу у Росії, Лувру у Франції,
Софіївського парку в Україні і скажіть, яке перше почуття охоплює вас?
А тепер переверніть фото Петергофу і Софіївського
парку. Це ті самі місця, але в період Великої вітчизняної війни. Шедеври
мистецтва були зруйновані 65 років тому. Звичайно, все це було реставровано
після війни. А ось перед вами світлини із зображенням Чорнобильської зони.
Вражає? Які почуття виникли у вас тепер?
7. Слово
вчителя.
Люди не почули заклику фантаста про дбайливе
ставлення до цивілізації – і прийшли до
трагедії Чорнобиля у 1986 році. А скільки трагедій духовних! Але ми разом з
письменником сподіваємося, що «з’явиться тямовита людина, яка підлатає
цивілізацію. Та людина матиме чутливе серце». Тільки така людина збереже і
примножить надбання земної цивілізації.
8. Бесіда.
-
Чи є у
новелі така «людина з душею»? Хто це?
-
Чи
випадково посмішка виявилася саме у руках Тома, а не когось іншого?
-
Чому дія
новели закінчується вранці? Яка роль такого фіналу?
9.
Коментар учителя.
Ранок, дитина у новелі є символами Майбутнього.
Несподіваний фінал новели вносить оптимістичну нотку, пов’язану з маленькою
надією на зміну на краще. Це нове життя буде осяяне усмішкою, що стала у новелі
символом добра, краси. Їх слід берегти та уміти цінувати.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Творча
робота (на вибір):
- написати твір
– мініатюру на тему: « Моє враження від
новели «Усмішка»;
- уявіть, що ви отримали можливість на декілька хвилин
стати героєм новели. З якими словами ви
звернулися б до натовпу, щоб зупинити знищення картини?
VІ. ПІДСУМОК
1.
Слово вчителя
«Усмішка» - це оповідання – застереження, у якому, використовуючи фантастику, Рей
Бредбері розкриває протиприродність, абсурд того, що відбувається у реальному
житті, і, проектуючи події твору в майбутнє, передбачає страшну катастрофу, до якої може призвести
бездуховність технізованого суспільства. Письменник вірить у можливості людини
з душею створити краще майбутнє.
VІ. ОЦІНЮВАННЯ
VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
До уроку позакласного читання прочитати новели Р.
Бредбері «Канікули», «Все літо за один день», «Зелений ранок».
ТЕМА. ГЕНРІХ БЕЛЛЬ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
ПИСЬМЕННИКА.
«ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У
СПА…». ЗАСУДЖЕННЯ
ЖАХІВ ВІЙНИ У ТВОРЧОСТІ НІМЦЯ
БЕЛЛЯ.
МЕТА : ознайомити учнів із життям і творчістю німецького письменника Г.Белля, проаналізувати його оповідання
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»; розвивати навички переказу прочитаного, зв’язного мовлення, уміння
визначати головну думку твору; формувати у школярів розуміння протиприродності
і антигуманності війни.
ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, виставка його творів,
фотодокументи періоду Другої світової війни, тексти оповідання «Подорожній,
коли ти прийдеш у Спа…».
…ОПОВІДАННЯ «ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ
ПРИЙДЕШ У СПА…» Є БЕЛЛІВСЬКИМ
ШЕДЕВРОМ, ОДНИМ ІЗ НАЙГОСТРІШИХ
АНТИВОЄННИХ ТВОРІВ СВІТОВОЇ
ЛІТЕРАТУРИ НАШОГО ЧАСУ ВЗАГАЛІ.
К. ШАХОВА
ХІД
УРОКУ
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І
ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ
УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово учителя.
Друга світова війна була усвідомлена людством як
найжахливіша за всю його історію. Вона перевершила найсумніші передчуття, якими
повнилися мистецтво, філософія та культура від кінця ХІХ століття. Загальний
театр бойових дій за часів цієї війни у 5,5 рази перевищував території,
охоплені Першою світовою війною. Кількість її жертв налічувала десятки
мільйонів. Лише у таборах смерті загинуло близько 11 мільйонів чоловік.
За цими сухими
цифрами і фактами, які самі по собі вражають нечуваним розмахом масового
знищення людей, стоять численні трагедії та непоправні втрати, обірвані життєві
шляхи й зруйновані долі, знівечені тіла і розтоптані душі. Навіть через багато
років після закінчення війни у творах мистецтва порушується ця тема. Адже
людство не має права забувати увесь жах, усіх тих, хто ціною власного життя
подарував нам мир. У творах письменників
світу війна постає світовою трагедією і надприродним і антигуманним явищем.
Одним із найвідоміших письменників повоєнної Німеччини
був Генріх Белль. Йому довелося жити у складний період історії своєї країн,
коли жорстокі війни визначали буття цілих поколінь німців, коли німецьке суспільство
йшло до духовного відродження через усвідомлення своєї історичної провини за
розв’язання Другої світової війни та критичну переоцінку вчорашніх ідеалів.
3.
Презентація групи учнів – біографів життєвого
і творчого шляху Генріха Белля.
Перший учень. Відомий німецький прозаїк і публіцист Генріх Белль
народився 21 грудня 1917 року в м. Кельні у родині ремісника – теслі та скульптора – різьбяра. Його батьки
вирізнялися глибокою християнською вірою і в її традиціях виховували своїх
дітей. Окрім того, батько завжди намагався виховати у дітях незалежні політичні
переконання. Саме під його впливом Генріх опинився серед тих декількох учнів гімназії, які не
вступили до молодіжної нацистської організації «Гітлерюгенд» (гітлерівська
молодь). А згодом він відмовився піти добровільно на військову службу.
Другий учень. Однак гітлеризмові були вкрай потрібні солдати, і
Белля спочатку мобілізували відбувати трудову повинність, а через деякий час
відправили на військове навчання. І на довгі роки ( з 1939 по 1945) Г.Белль
став солдатом гітлерівської армії, воював у Франції, Польщі, Румунії та
Україні, був чотири рази поранений, переніс багато злигоднів, добре
розуміючи трагічність і абсурдність цієї та й будь – якої іншої війни. «Солдатам
– а я був солдатом – слід нарікати не на тих, проти кого їх послали воювати, а
тільки на тих, хто послав їх на війну» -, скаже згодом Г.Белль. Незадовго до
кінця війни йому вдалося здатися у полон до американців, де він дочекався
звістки про капітуляцію Німеччини та кінець війни. Незабаром письменник напише
про своє ставлення до війни та дасть їй таку оцінку : «Те, що легко засвоїлось
у батьківській хаті з почуттям відрази, за ці шість років поглибилось до
міцного, обгрунтованого роздумами і світоглядом переконання: немає нічого
безглуздішого, більш сприятливого для отупіння, аніж солдатчина. І війна… стала
для мене потворною машиною отупіння, кривавого отупіння».
Третій учень. Повернувшись з війни додому, Г.Белль вступив
до Кельнського університету і твердо вирішив здійснити свою давню мрію – стати
письменником. 1947 рік був особливим у творчості письменника: саме тоді виникло
літературне об’єднання письменників під назвою «Група 47», яке упродовж довгих
років визначало шляхи розвитку літератури
Західної Німеччини. Його членом став і Генріх Белль, щоб уже незабаром
отримати визнання, а у 1951 році – премію цієї групи за оповідання «Чорні
вівці».
Четвертий учень. Тема війни стає провідною у творчості Генріха Белля.
Збірка оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», повість «Поїзд приходить
опівночі», роман «Де ти був, Адаме?» сповнені роздумів про
гуманізм та варварство, про катів та їх жертв, про антилюдську суть війни. До
кращих літературних здобутків митця належать романи «І не сказав жодного
слова», «Дім без господаря», «Більярд о пів на десяту», «Очима клоуна»,
«Груповий портрет з дамою», повість «Хліб ранніх років». У 1969 році Г.Белль
був обраний головою німецького ПЕН – центру, а в 1972 - му став президентом міжнародного ПЕН – клубу.
16 квітня 1985 року він помер.
Творчі досягнення Генріха Белля високо оцінені
людством: 1972 року він став лауреатом Нобелівської премії, у 1977 – 1978 роках було здійснене
десятитомне видання його творів, яке
перекладене 48 мовами світу.
4.
Бесіда за змістом оповідання «Подорожній, коли
ти прийдеш у Спа…»
-
Яке ваше
враження від оповідання?
-
Від
чийого імені ведеться оповідь?
-
Яка роль
такого прийому для сприйняття твору?
-
Як ви
думаєте, чому герой не має імені?
-
Що нам
відомо про героя? Чи є у творі його портрет? Чому?
5.
Слово вчителя.
А зараз ми пройдемо разом з вами коридорами гімназії,
якими везли зовсім молоденького солдата вермахту. Уявімо приміщення, а потім
побудемо разом із пораненим, який тільки три місяці тому навчався у цій
гімназії, спробуємо пройнятись його почуттями.
6.
Заочна екскурсія гімназією, яку проводить група учнів – «екскурсоводів».
Перший екскурсовод. Для того, щоб уявити інтер’єр гімназії,
звернімося до історії. На початку нової ери германці почали просуватись до меж
Римської імперії. Першим описав германців Юлій Цезар у «Записках про галльську
війну». Римський історик Тацит у праці «Про походження і місце проживання
германців» ототожнює германських богів з тими, культ яких був у Римі. Ми ніби
здійснили мандрівку машиною часу до витоків народження нації. Чудові взірці
мистецтва античності у коридорах гімназії замінюють витвори арійської породи,
символом якої є залізний хрест. Увесь цей парад постатей, у якому виховувалась
молодь, закінчується величезною мармизою Зевса над дверима зали для малювання.
Другий екскурсовод. Продовжуючи просуватись коридорами німецької
гімназії, бачимо напівзаліплений портрет найвідомішого філософа Німеччини –
Ніцше, твори якого із захопленням читали юні солдати вермахту («бога немає, він помер»). На аркуші
паперу, який заліпив портрет Ніцше, написано «Легка хірургія». Від великої
кількості богів античності до одного бога, а потім – безбожжя. А що замість цього? Чудова олеографія –
краєвид Того: «І на першому плані… поперед негрів і німецького солдата, що
безглуздо стовбичив там із гвинтівкою, на першому плані картини красувалася
велика в’язка бананів.». І напис, який надряпав наш герой: «Хай живе Того!» (
тобто треба знову повернути ці колонії Німеччини).
Третій екскурсовод. Але все це було у іншому житті ліричного
героя, а що сталося з ним тепер? Яким було повернення до свого міста, свого
дому молодої людини, котра три місяці тому бігала, ні про що не думаючи, цими
самими коридорами? Знову роздвоєння: очі бачать, а серце не може зрозуміти
цього повернення у минуле. І все - таки повернення відбудеться. «І я добре побачив самого себе, тільки маленького, ніби
вкороченого…»
7.Творча
робота. Спостереження за психологічним станом героя.
Робота у
групах.
Запитання
для першої групи.
-
Прослідкуйте,
як герой поступово впізнає свою рідну
гімназію.
-
Яка
деталь підкреслює політичні події у країні?
-
Яка
деталь стає вирішальною в процесі «впізнання» гімназії?
-
Кого із
знайомих бачить герой у гімназії?
Запитання
для другої групи.
-
Як герой
сприймає фразу : « Мерців сюди, чув? А решту сходами нагору, до зали малювання,
зрозумів»?
-
Що здивувало
героя?
-
Чому
спогад про малювання йде паралельно з відчуттями пораненого?
-
Чи
випадково тут виникає почуття ненависті?
Запитання
для третьої групи.
-
Як ви
розумієте фразу: « Я знов заплющив очі і подумав: ти мусиш, мусиш дізнатися, що
в тебе за рана і чи справді ти у своїй школі. Все тут було таке мені далеке і
байдуже, неначе мене принесли до якогось музею міста мертвих, у світ, глибоко
чужий для мене й нецікавий, який чомусь впізнавали мої очі, але самі тільки
очі…»?
-
Яким
побачив себе герой в операційній?
-
Яким було
прохання героя у фіналі твору? Про що це свідчить?
8.
Бесіда з учнями.
-
Що ви
можете сказати про психологічний стан героя?
-
Чи
відчувається у творі авторське ставлення до героя?
-
Чи можете
ви спрогнозувати майбутнє юнака?
-
ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1.
Завдання учням:
-
визначте
головну думку твору;
-
складіть
асоціативний кущ на тему: «Війна»
ІV. ПІДСУМОК
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
-
Генріха
Белля я уявляю як людину…
-
Я
вражений тим фактом…
- Оповідання
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» засуджує…
V. ОЦІНЮВАННЯ
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Визначити жанр твору, підготувати розповідь про
Спарту.
ТЕМА. ГЕНРІХ БЕЛЛЬ.
«ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У СПА…»
ВИСОКИЙ АНТИВОЄННИЙ І
ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС ТВОРУ.
МЕТА: поглиблювати навички аналізу прозового твору,
літературного персонажу; розвивати логічне мислення, усне зв’язне мовлення,
уміння висловлювати і аргументувати свої думки; формувати у школярів
переконання про антигуманну суть війни.
ТИП УРОКУ: комбінований
ОБЛАДНАННЯ: портрет Генріха Белля, тексти оповідання «Подорожній,
коли ти прийдеш у Спа…».
НІКОЛИ НЕ ОПОВІДАЙ СВОЇМ ДІТЯМ
КАЗОК ПРО СВЯЩЕННУ ВІЙНУ, КАЖИ
ПРАВДУ , ЯКА ВОНА Є, ПРАВДУ БАГРЯНУ,
НАЧЕ
КРОВ, НАЧЕ СПАЛАХИ
ГАРМАТНОГО ВОГНЮ, НАЧЕ ЗОЙКИ ЖАХУ.
ВОЛЬФГАНГ БОРХЕРТ, німецький письменник.
ХІД
УРОКУ
І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Перевірка
домашнього завдання.
- Визначте жанр твору.
- Назвіть ознаки оповідання.
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово
вчителя.
Оповідання
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» називають одним із шедеврів творчості
Генріха Белля. І перше, що впадає в око, - незвичайна назва оповідання. Отже,
з’ясуймо, чому воно так незвично називається.
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» - це початок
давньогрецького двовірша – епітафії про битву у Фермопільській ущелині, де у
бою з персами загинули триста спартанських воїнів царя Леоніда. Автором
епітафії був Сімонід Кеоський. Ось її повний текст: «Подорожній, коли ти прийдеш
у Спарту, повідай там, що ми всі полягли тут, бо так велів нам закон». У
Німеччині вірш став відомим у перекладі Ф.Шиллера.
Словникова
робота. Епітафія – віршовий
напис на надмогильному пам’ятникові.
2.
Бесіда з учнями.
-
Що вам
відомо про Спарту?
Спарта – це
давньогрецьке місто – держава у Лаконіці. Жителі Спарти відзначалися високим
рівнем патріотичного, духовного і фізичного виховання, мужністю, волею,
витримкою. До наших днів дійшло поняття «спартанське виховання», яке поєднує
усі ці критерії.
-
Як виховували
дітей у Спарті?
Ідеалом спартанців був воїн - патріот, здатний щомиті
стати на захист вітчизни.
Батько приносив новонародженого хлопчика до
старійшини. Якщо дитина була здорова і міцна, старійшини дозволяли батькові
виховувати дитя, а якщо дитина народжувалася
кволою і виродливою, її кидали у прірву. Коли хлопчикам виповнювалося 7 років, їх відбирали у батьків
і віддавали до школи. Тут вони жили у
суворих умовах, що гартували тіло і волю. Cпали
хлопчики на підстилках з очерету, який
ламали голими руками. Дітей лише трохи вчили писати і читати, а також грати на
флейті і співати пісень, що виховували мужність. Решту часу вони, в основному,
займалися фізичними вправами, серед яких велике місце належало боротьбі й
кулачному бою. Щоб призвичаїти хлопчиків терпляче зносити біль, їх нещадно
сікли.
-
Чому у
оповіданні виникає згадка про Спарту?
-
Чи можна
говорити про цілковите ототожнення мети школи античності і школи довоєнної
Німеччини?
-
Який
зв’язок між цими творами?
-
Чому
фраза на дошці була незакінченою?
-
Чому
герой тепер не може закінчити цю фразу?
-
Чому у
творі так багато незакінчених фраз?
-
Як
закінчується оповідання і чому саме так?
3. Завдання для учнів.
-
Знайдіть
символи у творі, розкрийте їх значення і роль.
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1.
Творче завдання.
Спрогнозуйте розвиток подій твору за таких умов:
-
герой
твору легко поранений;
-
героя
твору привезли в іншу гімназію.
2.
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
-
Оповідання
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа» вразило мене тим…
-
У творі
засуджується…
-
Проблеми,
підняті автором у творі, важливі і сьогодні, тому що…
-
Гуманістичний
і антивоєнний пафос твору полягає у
тому…
V. ПІДСУМОК
1.Слово
вчителя
В умовах війни залишитися по - справжньому нормальною живою людиною
практично неможливо. Але якщо з
«мертвими» все зрозуміло – на них чекає «пам’ятник загиблому воїну» із Залізним
хрестом і написом, - то як же бути тим, хто і вмерти не вмер, і живим бути не
може ?
Що очікує на тих, хто вже ніколи не зможе дописати на
шкільній дошці начебто звичайну фразу з давньої історії, з тих часів, коли люди
віддавали життя за батьківщину, не переймаючись міркуваннями, від яких нікуди
дітися героєві Генріха Белля.
Найстрашнішим звинуваченням війни, на думку письменника, є те, що сам
герой, будучи живим, зараховує себе до «полеглих», бо війна перетворила його і
ще багатьох на жалюгідних обрубків, у яких практично не буде шансів жити
нормальним життям.
Війна має згубні наслідки для душі людини. Той, хто
пережив війну, тривалий час, якщо не завжди, буде іншим, адже війна – це
видіння із Апокаліпсиса, коли «живі будуть заздрити мертвим...»
V. ОЦІНЮВАННЯ
VІ. ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ.
Підготувати повідомлення про М.Шолохова, прочитати
оповідання «Доля людини»
ТЕМА.
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ О.І.КУПРІНА. КУПРІН І УКРАЇНА.
«ГРАНАТОВИЙ БРАСЛЕТ». ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ .
МЕТА : познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом
О.І.Купріна, вказати на широту тематики його творів та особливості
індивідуального стилю письменника; розглянути історію створення оповідання
«Гранатовий браслет»; розвивати навички дослідницької діяльності учнів;
виховувати повагу до людських почуттів.
ТИП УРОКУ : вивчення нового матеріалу.
ОБЛАДНАННЯ: портрет О.І .Купріна, фотографії місць,
пов’язаних з життям і творчістю письменника, текст оповідання «Гранатовий
браслет».
ХІД УРОКУ
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. СПРИЙНЯТТЯ І РОЗУМІННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово
вчителя.
Як ви вже
знаєте, на межі ХІХ – ХХ століть у російській літературі відбулося оновлення
традиційних художніх напрямків і поява
нових. Тогочасні митці поєднували у своїх творах традиції російського
класичного реалізму з художніми тенденціями кінця ХІХ – початку ХХ століть.
Творчість відомого російського прозаїка Олександра Купріна і стала яскравим
прикладом поєднання романтичних і реалістичних тенденцій. Його біографія схожа
на «романи пригод» за багатством вражень від тривалих мандрів країною та
численних спроб пізнати життя людей різних професій.
2.
Рольова гра
« Письменник про себе »
(Учні мали випереджальне завдання підготувати розповідь
про життєвий і творчий шлях О.І.Купріна. Вони виконують роль письменника,
розповідаючи від його імені про події окремих періодів його життя).
Дитинство,
юність і роки навчання письменника.
Я народився 26 серпня 1870 року у провінційному
містечку Наровчат Пензенської губернії. Рано залишився без батька, і разом з
мамою змушений був переїхати до Москви. Жили у так званому Будинку вдів. А
потім через скрутне матеріальне становище мене віддали до Розумовського
благодійного сирітського пансіону. У 10
років я розпочав своє навчання у 2-й московській військовій гімназії,
реорганізованій незабаром у кадетський корпус із суворим солдатським режимом і
тілесними покараннями. У мене не було дитинства. Через свою гарячу, поривчату і
непокірну вдачу я зазнав багато лиха. Тоді я і зненавидів насильство і став
чуйним до чужого страждання. У 18 років я вступив до московського
Олександрівського військового училища. Тут написав і опублікував анонімно перше
оповідання «Останній дебют».
Купрін
і Україна.
Після закінчення училища у чині підпоручика мене було
направлено у 46 – й піхотний
Дніпровський полк , що стояв у
Проскурові Подільської губернії. У 1984 році я змушений був піти у відставку, але
ще сім років перебував в Україні, щоправда, вже як людина, яка перепробувала
безліч всіляких, м’яко кажучи,
екзотичних професій. В Одесі я розвантажував баржі з кавунами, на Волині
вирощував тютюн з поетичною назвою «махорка – сріблянка». Але саме тут я
причастився до писемної творчості. У центрі творів цього періоду - українська дійсність і українські герої.
Будні глухих містечок, побут і звичаї заштатного офіцерства, провінційних міщан
я описав у оповіданнях «Дізнання», «Похід», «Прапорщик армійський», «З вулиці»,
«До слави», «Напівбог», повісті «Поєдинок», «Молох», «Олеся».
У
Петербурзі.
У 1901 році я приїхав до Петербурга і став працювати
редактором у белетристичному відділі
журналу «Світ Божий». Тут зблизився з Максимом Горьким і став учасником
«літературної дружини», яку зібрав Горький.
У травні 1905 року у шостій книзі збірника «Знання»
з’явилася моя повість «Поєдинок» із присвятою Горькому. На жаль, цей рік приніс
і трагічні моменти: я став свідком розстрілу матросів на крейсері «Очаків»,
допомагав переховувати кількох матросів, які врятувалися із крейсера. Свої
враження від цих подій описав у нарисі «Події в Севастополі», через нього мене
вигнали із міста. Першу російську революцію зустрів з почуттям розгубленості
перед життям, я розумію її неминучість, але одночасно і боюся .
Роки
еміграції.
У 1918 році за написання статті на захист великого
князя Михайла Олександровича мене було заарештовано. Стосунки з новою владою у
мене не склалися. У 1919 році я став редактором військової газети генерала
Юденича. Пізніше разом з рештками розгромленої на північному заході Добровольчої
армії опинився в Ямбурзі, а потім
дістався до Фінляндії. Незабаром на запрошення Буніна я переїжджаю до Парижа.
У1927 році друкується моя збірка «Нові повісті і
оповідання», у 1928 - книга «Купол
святого Ісаакія Далматського», у 1929 – «Глань» та інші. А у 1933 році окремим
виданням виходить і світ роман «Юнкери». Здається, на перший погляд, все
нормально. Але... Хочеться додому, у Росію. Живеш у прекрасній країні, серед
розумних і добрих людей, серед пам’ятників найбільшої культури. Але все це ніби
навмисно... бо вже не плачеш уві сні і не бачиш у мрії ні Знаменської площі, ні
Арбату, ні Кухарської, ні Москви, ні Росії. Є, звичайно, такі письменники, що
їх хоч на Мадагаскар посилай на вічне поселення, - вони і там будуть писати
роман за романом. А мені все треба рідне, будь – яке – гарне, погане – тільки
рідне».
3. Слово
вчителя.
Опинившись поза батьківщиною, Купрін немов залишив там
свої сили: хворий, забутий, безсилий, він жив у великій бідності і
занедбаності. Один із його друзів, письменник Михайло Рощин, згадував: «Відомий
російський письменник жив у великій бідності, харчуючись подачками від
марнолюбних «меценатів», жалюгідними копійками, які йому платили хапуги –
видавці за його безцінні художні перлини, та не дуже прикритим жебракуванням у формі щорічних «благодійних» вечорів на
його користь».
Літературна спадщина «пізнього Купріна» значно слабша
від його дожовтневої творчості. «Як би не оцінили нащадки Купріна, - зауважує
літературознавець Георгій Струве, - його будуть судити головним чином за його
дореволюційними здобутками.
Лише дуже хворим, не здатним працювати Купрін
повернувся на батьківщину у 1937 році. Але як повернувся? За свідченням
письменника М.Нікандрова, «він не
приїхав до Москви, а його привезла туди, як річ, дружина, тому що він не
усвідомлював, де він і що він». У радянській Москві за Купріна були написані
панегирики і з’явилися покаяльні інтерв’ю, але тільки надряпаний немічною рукою
підпис належав вірогідно йому. Він помер від раку у Ленінграді 1938 року. Поховання
відбулося на Волковому кладовищі. У Ленінграді, в страшну блокаду, покінчила з
собою його дружина Єлизавета Морицівна.
4.
Перший учень – дослідник. Повідомлення
«Реалістичне і романтичне начало у творчості О.І.Купріна»
Тематика і
проблематика творів О.І.Купріна, так само як і
їхня образність і стилістика, суттєво визначалися взаємодією
реалістичних і романтичних тенденцій. Наслідуючи традиції великих російських
реалістів Л.М.Толстого та А.П.Чехова, Купрін змальовував картини соціального
життя, майстерно відтворював побут різних верств населення та викривав вади
російської дійсності. Романтична ж частинка його «я» розкривалася через
відтворення у художніх текстах властивих йому потягу до героїчних почуттів та
гострої «жаги до життя». Синтезом реалістичного та романтичного елементів було
зумовлене притаманне стильові письменника поєднання експресивного ліричного
начала та докладних описів побуту. Цим синтезом визначився усталений інтерес
Купріна до протилежних типів героїв : образу «маленької людини», який
продовжував низку аналогічних образів, створених у лоні російської реалістичної
літератури ХІХ століття, та образу «сильної особистості», пов’язаного з
естетикою неоромантизму.
5.
Другий учень – дослідник. Повідомлення
«Історія створення оповідання
«Гранатовий
браслет».
В ореолі романтики постає у ряді купрінських творів
тема кохання. Це почуття письменник вважав найвищою формою виявлення та самоствердження людського «я», найбільшою
радістю буття, що випадає лише обраним. Своєрідного генія любові він зобразив у
оповіданні «Гранатовий браслет», яке належить до найсильніших у світовій
літературі творів про кохання.
Дивно
складаються іноді не тільки людські долі, а й долі речей. Так, гранатовий
браслет з однойменного оповідання Купріна не зник, не пропав, він зберігся.
Адже письменник не вигадав його, гранатовий браслет дійсно існував, і його
історія – це історія любові і трагедії, яку обезсмертив світлий талант
О.І.Купріна.
Відомо, що прототипом головної героїні повісті була
Людмила Іванівна Любимова, уроджена Туган – Барановська, дружина помічника
статс – секретаря Державної Ради Дмитра Миколайовича Любимова, який тривалий
час був віленським губернатором.
Купрін підтримував тісні стосунки з братом Людмили
Іванівни, професором Михайлом Туган – Барановським (вони були одружені на
рідних сестрах). 1902 року, після одруження, письменник і його дружина
відвідували родичів. На обіді у Любимових письменник почув історію про
«загадкового П.П.Ж.», який переслідує Людмилу Іванівну уже кілька років –
надсилає їй пристрасні листи.
Цю історію у жартівливому тоні для розваги гостей розповів сам Дмитро
Миколайович Любимов. За його словами виходило, що невідомий залицяльник
Людмили Іванівни «часто ходить за нею під час
прогулянок, а кілька разів навіть проникав у її кімнату, домовившись з
натирачами підлоги. Одного разу на Великдень П.П.Ж. надіслав Людмилі
Іванівні коробочку, у якій лежав браслет
з ланцюжком, до якого було підвішене червоне маленьке емалеве яєчко з
вигравіруваними словами «Христос
Воскрес, дорога Ліма. П.П.Ж.»
Гості Любимова з історії посміялися, але один із них,
Олександр Іванович Купрін, повертаючись додому, сказав дружині: «Я уявляю собі
П.П.Ж. Я уявляю собі, як болісно він напружує свої сердечні сили, намагаючись
перебороти малограмотність і відсутність необхідних слів, щоб висловити своє
велике почуття, яке охопило його, і як прагне він полинути від свого убогого
життя у мрії про недосяжне щастя. Зараз ці нові враження ще не відстоялися. Я
згорнув їх, як стрічки «кодака», і уклав у своїй пам’яті. Там вони можуть пролежати
довго, перш ніж я знайду для них придатне місце і розгорну їх. Коли проходить
час, глибше відчуваєш і оцінюєш минуле – зустрічі, людей, події.І тоді все
набує іншого значення і форми». Час настав 1910 року, коли і з’явився
«Гранатовий браслет».
Реальна ж історія
П.П.Ж., який насправді був дрібним поштовим чиновником Петром Петровичем
Жолтіковим, закінчилася так, як вона і мала закінчитися. У спогадах сина
Людмили Іванівни, Лева Дмитровича Любимова, опублікованих у «Новом мире» у № 2
за 1957 рік, розповідається про те, як його батько і дядько вирушили до
«зухвалого шанувальника» , щоб «поставити його на місце».
Як і в оповіданні Купріна, обстановка, у якій проживав
герой, «була найубогіша». Головну роль викривача взяв на себе брат, чоловік
героїні був, скоріше, свідком. «Дядько без потреби гарячкував. Жовтий
(Жолтіков) прийняв браслет і тужно обіцяв більше не писати моїй матері. Цим все
і скінчилося. В усякому разі про подальшу долю його нам нічого не відомо».
А у Купріна саме після відвідування Желткова князем
Василем і Миколою все і починається. І дещо кумедна і сентиментальна історія
про гранатовий браслет набула у оповіданні рис справжньої трагедії.
6. Бесіда за
змістом твору.
- Із якими героями ви познайомилися, прочитавши
оповідання «Гранатовий браслет»?
- Що ви довідалися про Віру Іванівну Шеїну з перших
сторінок твору?
- Охарактеризуйте матеріальне становище сім’ї Шеїних.
- Порівняйте двох сестер – Віру і Аню. Хто з них
справив на вас більше враження? Чому?
- Які подарунки
отримала Віра до дня народження? Як ці подарунки вплинули на її настрій?
- Кого з нетерпінням чекали сестри у гості і чому?
- Яка роль у оповіданні відведена генералу Аносову?
Навіщо Купрін вводить у оповідання чотири розповіді Аносова про історії кохання?
ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.
1. Закінчіть висловлення: «Кохання – це...»
2. Складання асоціативного грона «Кохання у житті
Віри Шеїної» ( дружба, самовідданість, терпимість, взаємна повага, довіра, поступливість)
SHAPE \* MERGEFORMAT
|
ПОСТУПЛИ
ВІСТЬ
|
|
ДОВІРА
|
|
ВЗАЄМНА
ПОВАГА
|
|
ТЕРПИМІСТЬ
|
|
САМОВІДДА
НІСТЬ
|
|
ДРУЖБА
|
|
КОХАННЯ
У
ЖИТТІ
ВІРИ
ШЕЇНОЇ
|
3. Яка складова кохання відсутня у гроні?
ІV. ПІДСУМОК.
1.Інтерактивна вправа «Мікрофон»
- Мені здається, що така історія...
- Герої твору змусили мене замислитися над тим...
- Я вражений ( вражена) тим, що...
V. ОЦІНЮВАННЯ
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
Виписати у зошит цитати, які дають змогу прослідкувати
історію кохання Желткова до Віри Шеїної.
ТЕМА. ГІМН
БЕЗКОРИСЛИВОМУ І ЧИСТОМУ КОХАННЮ ЯК ФОРМІ
ПРЕКРАСНОГО У ЛЮДСЬКОМУ СВІТІ ( О.І.КУПРІН.
«ГРАНАТОВИЙ БРАСЛЕТ»)
МЕТА: формувати навички проблемного та сюжетно – композиційного аналізу
тексту, вміння бачити позицію автора у роздумах і вчинках його героїв;
ознайомити учнів з життям і творчістю композитора Л. Ван Бетховена, сонатою, як
музичним жанром; створити особливу емоційну атмосферу, показати поєднання
ліричних, романтичних і драматичних тенденцій у літературі і музиці; надати
можливість учням самостійно визначитися щодо такого почуття, як кохання,
розвивати естетичні почуття, виховувати моральну чистоту, здатність до щирих
почуттів.
ТИП УРОКУ: закріплення
вивченого матеріалу, інтегрований (світова література – музика)
ОБЛАДНАННЯ: Портрети О.І.
Купріна, Л. ван Бетховена, музичні композиції
Л. ван Бетховена.
ТИСЯЧУ РАЗІВ МОЖЕ КОХАТИ ЛЮДИНА,
АЛЕ ТІЛЬКИ ОДИН РАЗ ВОНА
КОХАЄ.
КОХАННЯ СТАНЕ СВІТЛОЮ РЕЛІГІЄЮ СВІТУ
О.І. КУПРІН.
МУЗИКА – ЦЕ ОДКРОВЕННЯ
БІЛЬШ ВИСОКЕ ,
НІЖ МУДРІСТЬ І ФІЛОСОФІЯ.
МУЗИКА ПОВИННА ВИСІКАТИ ВОГОНЬ
З ЛЮДСЬКИХ СЕРДЕЦЬ.
Л. ван БЕТХОВЕН.
ХІД УРОКУ
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. СПРИЙНЯТТЯ І РОЗУМІННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1.
Звучить музика Л. Ван Бетховена. На фоні
музики підготовлений
учень
читає вірш.
Любовь сильна, как божество,
И божеству равна,
Её я славлю оттого,
Что жизнь дарит она.
Нигде я бога не видал,
Любовь везде одна.
Жизнь наша без её начал
Безлюдна и скучна.
Чему молиться – божеству
Или любви земной?
Любовь я богом назову
И ей молюсь одной.
2. Слово вчителя світової
літератури
Сьогодні ми присвячуємо урок коханню, вічній таємниці
кохання. Найбільш високому почуттю, яке до цього часу не знайшло собі тлумача,
хоча з’явилося з першими людьми. Згадайте послання апостола Павла: «Кохання
терпляче, милосердне, кохання не заздрить, кохання не піднімається над усім, не
гордиться, не творить безчинства, не шукає свого, не дратується, не думає про
зло, не радіє неправді, а радіє істині, все покриває, всьому вірить, завжди
надіється, все зносить. Кохання ніколи
не закінчується».
Любов містить весь смисл життя, весь всесвіт.
Спробуємо доторкнутися до цього почуття душею через твір А.І. Купріна. У
повісті є філософські роздуми про кохання.
Що, на вашу думку містить слово « кохання»? Чи згодні
ви з роздумами про кохання в повісті? ( Відповіді учнів).
3. Читання есе «Про любов» ( Домашнє завдання). Висловлення вражень від
есе.
4. Слово вчителя зарубіжної літератури.
Купрін у повісті питає: « А где же любовь - то? Любовь
бескорыстная, самоотверженная, не ждущая награды? Та, про которую сказано – «
сильна как смерть»? Понимаешь, понимаешь, такая любовь, для которой совершить
любой подвиг, отдать жизнь…». Чи згодні ви
з саме таким означенням кохання?
5.
Виразне читання вірша В. Сосюри « Так ніхто не кохав».
6. Звучить
соната № 2 Largo Appassionato Л. ван Бетховена. На фоні
музики читається вірш А. Ахматової.
В ней что-то чудотворное горит,
И на глазах её края гранятся.
Она одна со мною говорит,
Когда другие подойти боятся.
Когда последний друг отвёл глаза,
Она была со мной в моей могиле,
И пела, словно первая гроза,
Иль будто все цветы заговорили.
6 . Слово
вчителя світової літератури
Сам Л. ван Бетховен стверджував, що «музика – це
одкровення більш високе, ніж мудрість і філософія».
7 . Вчитель
музики.
Л. ван Бетховен – творець шедеврів світового мистецтва
( Розповідь про життя і творчість композитора).
8 . Виразне
читання вірша про Л. ван Бетховена.
Безумная любовь моя. Бетховен!
Как от тебя уйти, коль ты во мне?
То я распят тобою на струне,
То ввергнут в ад, то поднят с небом вровень.
Ты – Прометей, сгорающий в огне.
Перед богами, как и он, греховен,
А факелом с тобою наравне!
Судьба стучится в дверь! Но в дали дальней
Уже манят свирели Пасторальной
И у себя в плену ты – сладкий плен!
Нет больше счастья, чем отдаться людям
И высекать
огонь в груди у буден,
И ничего
не требовать взамен.
9. Вчитель музики. Твір Л. ван Бетховена має назву «Соната № 2 . Largo Appassionato».
Соната – назва музичної п’єси для 1-2 інструментів,
яка складається з декількох контрастних частин, об’єднаних художнім замислом.
Ларго – найповільніший темп, велично урочистий або
скорботливий.
Апасіонато – збуджуючий пристрасть.
Музика насичена, повнокровна, тон інтимний. Головна
думка – наполеглевість, натхнення, глибина викладу, з моменту вступу
відчувається початок кінця. Широко розгорнуте прощання споріднене трагічному
мажору.
Кохання
притаманне кожній людині. Свої почуття композитор виражає через музику. Колись
Бетховен писав своїй коханій Джульєтті Твіггарді: «... ми влаштуємо з тобою
життя нерозлучне. Яке життя! Так! Я плачу... все ж я люблю тебе сильно. Тільки
прокинуся, мої думки уже летять до тебе, моя безсмертна кохана , в
якому б настрої
і де б
я не був , постійно шукаю
вирішення долі. Або ми
повинні бути разом, або я готовий померти».
Як бачите, людські почуття такі близькі.
10 . Вчитель
літератури. Бесіда за запитаннями:
-
Давайте
згадаємо історію взаємовідносин Віри і
Желткова.
- Желтков пише в листі: «
Тепер в мені залишилось тільки благоговіння, вічне поклоніння Вам і рабська відданість, я
вмію тепер тільки бажати щохвилинно Вам щастя й радіти, якщо Ви щасливі».Чи
можна сміятися над такими почуттями?
- Як оточуючі вирішили знищити кохання?
-
Чи
вдалося їм це?
- Чому слова генерала Апосова стали для Віри
пророчими?
- Чи
правильно вчинив Желтков?
-
Хто винен
в його смерті?
- Чому Віра відчуває себе винною?
-
Коли вона
просить пробачення у Желткова?
-
Яка роль
музики в повісті? Чому саме вона приносить прощення і полегшення?
-
Чому
фінал твору можна назвати відкритим?
-
У чому
полягає символічний зміст назви твору?
-
Які
ще образи – символи використані у
оповіданні?
11.
Складання асоціативного грона «Образи – символи оповідання «Гранатовий браслет».
SHAPE \* MERGEFORMAT
|
ГРАНАТОВИЙ
БРАСЛЕТ
|
|
ШІСТЬ
МУЗИЧНИХ ФРАЗ ІЗ
БЕТХОВЕН
СЯКОЇ
«АПАСІОНАТ
ТИ»
|
|
ЧЕРВОНА
ТРОЯНДА
|
|
СТАРОВИННИЙ
МОЛИТОВНИК
|
|
ОБРАЗИ
–
СИМВОЛИ
ОПОВІДАННЯ
«ГРАНАТОВИЙ
БРАСЛЕТ»
|
11.Творче
завдання
Змалюйте свій
фінал твору за таких умов:
- Желтков дарує гранатовий браслет наступного дня;
- після візиту Василя Шеїна Желтков від’їжджає до
іншого міста;
- Василь Шеїн разом з братом Віри не відвідують
Желткова;
- Віра наносить візит Желткову до його смерті;
- до Желткова на розмову їде генерал Аносов;
- після розмови з генералом Аносовим Віра розриває
шлюб з чоловіком .
ІІІ. ПІДСУМОК
1.Мозковий
штурм
- Чому таке
незвичне кохання не змогло запобігти трагедії,
а можливо, і спричинило її?
2. Під музику Л. Ван Бетховена
читається вірш С. Острового « А любовь остаётся
жить»
Океаны ломают сушу
Ураганы сгибают небо
Исчезают земные царства
А любовь остаётся жить
Погибают седые звёзды.
Серый мамонт вмерзает в скалы.
Острова умирают в море,
А любовь
остаётся
жить.
Я к тому это всё, что если
Ты, увидишь, как плачут звёзды,
Пушки бьют по живому солнцу,
Ураганы ломают твердь,-
Есть на свете сильнее чудо:
Рафаэль написал Мадонну,
Незапятнанный свет надежды
На прекрасном её лице.
Значит, день не боится ночи.
Значит, сад не боится ветра.
Горы рушатся. Небо меркнет.
А любовь
остаётся
жить.
ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
Дати відповідь на запитання: « Як після смерті Желткова складуться
стосунки Віри і Василя Шеїних?»
Немає коментарів:
Дописати коментар